Народився Огульчанський Олексій Якович (30.03.1912 – 13.08.1996) в м. Луганську в сім'ї тесляра.
Дитинство минало на берегах тихопливної річки Луганки та в чарівних гаях Дінця. Тут хлопчик набирався тепла від материнської пісні, від мудрого батьківського слова.
Закінчивши луганську трудову семирічну школу, Огульчанський вступив до Бердянського педагогічного технікуму.
Згодом, після закінчення Бердянського вчительського інституту, деякий час працював у районній газеті, був науковим співробітником краєзнавчого музею.
Все своє вміння й захоплення краєзнавця Олексій Якович віддавав вихованцям гуртка юних дослідників при Бердянському Будинку піонерів. У холод і спеку, бурі й зливи уздовж морського узбережжя водив він своїх вихованців. В тих походах гартувались його юні друзі, народжувались герої майбутніх книг. І як же треба було любити невгамовних та щиросердечних хлопчиків і дівчаток, щоб чверть століття віддавати їм своє здоров'я, досвід, знання!
Перші нариси О.Огульчанський опублікував у двадцятирічному віці в журналі "Всесвіт". Після того систематично виступав у пресі.
Перша книга - нарис "Записки краєзнавця" - побачила світ 1955 року. Це окрилило молодого літератора, і майже з кожного походу він повертався з новими сюжетами.
Невдовзі з'явились пригодницькі повісті "Вітрів Кут" (1959), "Таємниця Сухої балки" (1961), інші книжки нарисів і оповідань: "У нетрях Джубаю" (1962), "Як ми шукали скарб" (1971), "Як сплять дельфіни" (1979), "Знахідка на все життя" (1982), "Скарб солоного лиману" (1986).
В кожній повісті стільки пригод і надзвичайних відкриттів, що мимоволі думаєш: чи не вигадав їх автор? Виявляється що ні. В основу покладено справжні події, що трапилися з Огульчанським і його юними друзями, дослідниками і захисниками природи Приазов'я.
Герої книг, веселі і допитливі дітлахи, невтомні шукачі пригод, розгадують немало степових і морських таємниць. Вони цікавляться поведінкою тварин і птахів, знайомляться з життям і працею вчених-орнітологів, науковців-дельфінологів.
Відтворюючи неспокійний вир буденних турбот школярів, автор вчить дітей бути дбайливими господарями на рідній землі.

Бабій Олесь Йосипович (нар.17 березня 1897, Середня, нині Калуського району Івано-Франківської області — 2 березня 1975,Чикаго, США) — український письменник та літературознавець, автор гімну ОУН «Зродились ми великої години». Доктор літературознавства. Писав під псевдонімом Хмелик.
Першим надрукованим твором Хмелика став написаний молодим старшиною УГА під Соколівкою вірш «На Київ!» («Над Київом хмара нависла грізна»), створений під час наступу на однойменне місто об'єднаних українських армій, Наддніпрянської й Галицької. Його було опубліковано в газеті «Стрілецька думка» від 5 жовтня 1919 року, ще раніше, покладений на мелодію «Сокільського маршу» Ярославенка, він увійшов до маршового репертуару військових оркестрів.
Загалом Бабій Олесь Йосипович — автор поетичних збірок «Ненависть і любов» (1921), «Поезії» (1923), «Прамати» (1923), «Під шум Прута» (1923), «За щастя оманою» (1930), «Перехрестя» (1930), «Остання офіра цісареві» (1937), «Пожнив'я» (1939), «Світ і людина» (1947); поем «Гуцульський курінь» (1927), «Жнива» (1946), «Повстанці» (1956); збірок малої прози «Шукаю людини» (1921), «Гнів» (1922); повістей «Перші стежки» (1937), «Дві сестри» (1938), «Останні» (1938); драматичних творів «Родинна тайна», «Воєнна любов», «Олена Степанівна» (1966); досліджень про творчість М. Шашкевича, Ю. Федьковича, Б. І. Антонича та інших письменників.
14 березня 1997 р. в с. Середнє на стіні школи була відкрита меморіальна дошка на честь 100-річчя з дня народження поета.

Христи́на Олексі́ївна Алче́вська (нар. 16 березня 1882, Харків — †27 жовтня 1931, там само) — українська письменниця, драматург, прозаїк, поетеса і педагог. Вона належала до славетної української родини Алчевських, дочка Христини Алчевської та Олексія Алчевського. Працювала вчителькою гімназії в Харкові.
Літературну і педагогічну діяльність почала 1903. Збірки поезій:«Туга за сонцем» (1907), «Сонце з-за хмар» (1910), «Пісня життя» (1910), «Моєму краю» (1914), «Пробудження» (1917) та ін.
За радянської влади друкувалась в «Комунарці України», «Червоному шляху», «Всесвіті», «Зорі». Написала драм, поему «Луїза Мішель» (вид. 1930) та ін.
Перекладала Беранже, Вольтера, Гюго, Жуля Верна, Л. Толстого.